Як усе почалося
Після переїзду книжки два місяці стояли в коробках. Ми діставали їх навмання й вкладали всередину аркуш із кількома реченнями: що запам’яталося, де стало нудно, кому позичити. Коли записок стало більше за закладки, перенесли їх сюди.
Хто стоїть біля Полиці
Ми — Олена й Данило, двоє читачів із Києва. Олена помічає ритм і переклад, Данило перевіряє факти та логіку сюжету. «Полиця» не редакція з безіменним голосом: кожна нотатка має особисте враження й право на сумнів.
Не будуємо канон і не вгадуємо «правильний смак». Зберігаємо чесну пам’ять про читання.
Що потрапляє до записника
Беремо книжки з бібліотек, власних полиць і рекомендацій друзів. Не пишемо про текст після двадцяти сторінок і не підміняємо враження переказом анотації. Якщо видання подароване, це не змінює висновок.
Як добираємо матеріали
- Читаємо книжку повністю або прямо пояснюємо, чому зупинилися.
- Звіряємо імена, видання, перекладача й факти, згадані в огляді.
- Повертаємося до чернетки за два дні: перше захоплення іноді перебільшує.